Синтетичне вухо кажана, розроблене дослідниками Virginia Tech. Virginia Tech Daily
Під керівництвом професора машинобудування Рольфа Мюллера команда дослідників з Virginia Tech розробила нову технологію, натхненну кажанами, щоб допомогти роботам точно визначити походження звуку. Команда сподівається, що її нова технологія покращить робототехніку для сільського господарства, нагляду за навколишнім середовищем і, звичайно, для оборони та безпеки.
Вчені та інженери базують більшість технологій визначення звуку на слуху людини, що є відносно неточним. Люди покладаються на обидва вуха, щоб визначити походження звуку з точністю до 9 градусів, в той час як кажани можуть визначити звук в межах півградуса, використовуючи одне зі своїх вух.
І люди, і кажани визначають походження звуку за допомогою ефекту Доплера, явища, коли частота звуку (і, отже, його висота) збільшується або зменшується, коли ви наближаєтеся або віддаляєтесь від джерела звуку (ефект Доплера не виникає, коли ви стоячи на місці, лише коли ви або джерело звуку активно рухаєтеся ). Оскільки вуха кажана постійно махають і тріпотять, вони можуть «сканувати» звук на предмет його доплерівського зсуву та визначити його місцезнаходження з більшою точністю, ніж людина.
Нова технологія визначення звуку, на самому базовому рівні, є копією вуха кажана. Рольф Мюллер і його команда створили синтетичне вухо кажана, яке рухається і тріпоче, передаючи доплерівський характер звуку на маленький мікрофон. Потім нейронна мережа, спеціально навчена аналізувати сигнатури доплерівського зсуву, визначає походження звуку з неймовірною точністю.
Наразі система визначення звуку, розроблена Рольфом Мюллером і командою Virginia Tech, повністю покладається на анатомію кажана. Майбутні вдосконалення можуть усунути потребу в синтетичній частині тіла кажана, але є велика ймовірність, що ми побачимо автономних роботів з хитрими, тріпотілими вухами кажанів.
Джерело: Virginia Tech Daily через Engadget